Живе людина на землi

Живе людина на землі.
І є творцем своєї долі.
А в ній, багато перешкод,
А особливо болі.

Вона завжди кудись спішить,
Ніяк не може зупинитись.
Робота, школа,дитсадок,
Ще треба з друзями зустрітись.

Турботами пригнічена хвилина,
Що новий день, то все рутина!
Не помічає,що навколо,
Життя вирує  пречудове.

Де сонце світить у горі,
Блищать росинки на траві.
Там недалечко рідна хата,
На вас чекають батько й мати.

І хоч доросла ви людина,
Але для них, завжди дитина.
Тут ніби зупинився час,
І як в дитинстві - все для вас!

Зайти б до них і привітатись,
Обійняти маму, обійняти тата.
Та добре слово їм сказати.
За те, що виростили вас.

Та все ж на це, потрібен час!

А дні ідуть, літа минають,
Життя, хвилини відбиває.
Вже голову покрила сивина
І ось батьків уже нема!


Сиріткою зосталась хата.
Нема ні мами,ані тата.
Лиш ви, у розпачі з собою.
Та в серці біль із гіркотою.

І запізніле каяття.
Прийшло до вас із небуття!


17.12.2018р.