На одному тобі світ зійшовся,
Тисячами грунтових доріг,
Як мисливець полює за лосем,
Так і я не згубив в нетрях слід.
Ти - кохання, незнане і дике,
І не привчене до стадних догм,
Я би міг наше щастя зліпити
Із своїх особистих вимог.
Довіряєш - мисливцю, що хоче
На цепа посадити в темницю -
Заглядаєш довірливо в очі,
Поки руки шукають рушницю.
Не боїшся - облизуєш руки,
Що протягують зчерствілий хліб,
Спутавши із бажанням принуку,
Що в рушниці приховує дріб.
Притуляєшся, щоб обігрітись,
Довіряючи марно теплу,
Пропускаючи мимо зловтіху,
Яка палить любов на золу.
Ти - кохання, що варте безсоння
І безпутніх, та марних шукань,
Я тобі стану вірним заслоном -
Від таких же - пустих зазіхань.
Бо не кожен мисливець в пориві
Не натисне зблизька на курок.
Бо у серці - сльоза із надривом
Просить трохи відстрочити строк.
ВВВ-25 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121705724
Свидетельство о публикации №118121705724
Рецензии