Дякую, що ти існуєш -
Бо без твого існування,
На ногах не збалансуєш,
Впавши без самовладання.
Без підтримки ані кроку
Не зробити самостійно,
Ти - натхнення мого рокіт,
Й тиша у самотніх стінах.
Ти опора - як матуся,
Що тримає свого сина,
Й не дає йому спіткнуться,
До самої домовини.
Ти надія - й сподівання,
Бо без тебе я ніщо.
І живу - неначе камінь,
Який тягне всіх на дно.
Дякую, що є ти, звісно,
Бо як жить одноосібно -
Як себе у світі втішить,
Як нікому не потрібний.
Привчений завжди знаходить
Кожну відповідь в тобі,
Як же я буду обходитись
Без підказок в голові.
Безпорадність звеш коханням,
Неміч - ласкою турботи,
В нашім пристраснім єднанні
Неможливий злий супротив.
Та коли - віддамся зовсім,
Геть утративши контроль,
Скажеш, що таких під сонцем,
Без одного - мілліон.
ВВВ-24 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121705238
Свидетельство о публикации №118121705238
Рецензии