Святки

Святки. Родина у господі
сидить спокійно за столом.
На покуті,як водиться,господар, дружина поруч й купа діточок.
А на столі всілякі страви,
хоч статок у родині ніякий,
та гостя любого чекали
для них він дуже дорогий.
Христос пообіцяв явитись
й вечеряти у їх дому,
та щось Його зовсім не видно-
подумали“Мабуть забув.”




Постукали у двері тихо,
зраділи-думали що Він.
Відкрили-ніц не видно,
лежить пакунок,що ж там в нім.
А там...малесеньке дитятко,
неначе янголятко спить,
лишила недолуга мати
і мабуть щезла геть за мить.
Дитя хутчіше занесли до хати,
наїдками зігріли і теплом
і знову почали чекати,
до себе, гостя за столом.
Зима...хурделиця жбурляє,
вже купи снігу намела.
У полі вітер завиває
з під снігу вже не видно і села.
І знов зашкрябало у двері,
ледь-ледь почули те вони,
і до убогої оселі
дідусь з бабусею ввійшли.
Заморені від дальньої дороги,
спитали тільки лиш води,
їх запросили до господи
й почастували як могли.
А гостя милого немає,
вже вранішня зійшла зоря,
з-за лісу сонце виглядає
сплять дітки й чоловік дріма.
Аж ось наснився сон газдині,
Христос біля дверей стоїть,
в благенькій витертій свитині,
від холоду увесь тремтить.
Хутчіш вона відкрила двері
і запросила увійти,
Він показав на інший берег,
що треба йти Йому туди.
Засумувала мила пані,
сльозою вмилася вона,
подумала“Ми не жадані
для Бога нашого Христа!”
Христос їй ніжною рукою,
утер з щоки гірку сльозу
і добрим словом заспокоїв
й промовив що він тут вже був.
Дідусь з бабусею й дитятко,
сказав що то приходив Він
до чепурної вбогої їх хати
і що вона Йому давала хліб.
Сказав і зник,немов і небувало.
Прокинулась газдиня молода,
обличчя радістю сіяло
й була та радість неземна.

Святки.Родина у господі,
готується до Божого Різдва.
Христос по різному приходить
і навіть як дитятко в пеленах!
Щоб люд знайшов дорогу в вічність
і мав надію на любов,
Христос родився тихо ніччю,
Ось так  Син Божий в світ прийшов!