Знаєш, а я ж тебе любила,
І вірною завжди була ,
Тобою лиш жила,
Тобі усе б я віддала.
Та щось уваги не звертала,
Як в твої обійми інша впала,
Слова їй ніжні говорив ,
Квіти й поцілунки ти дарив.
А я ?
Що ж я?
Ніким для тебе все ж була,
Наївна та дурна,
Мала дитина вперше закохалась,
Та про почуття зізнатись так боялась.
Та ось наважилась сказати,
А що хотілося почути ?
Взаємності слова?
Чи що для тебе дорога ?
І я почула ,
Та все ж дурненька я була,
Тобі довірилась відразу,
І не помітила підставу.
А знаєш ,краще б ті слова не чула,
Краще б взагалі тебе не знала,
Мною ж ти користувався ,
А мені таким близьким здавався.
Зараз хочу чути лиш одне,
Чому ти говорив " люблю тебе",
Чому ігнорив й не дзвонив,
І більш не чула ніжних слів.
Якщо ж кохав ти іншу,
То не руйнуй мою ти душу,
І лиш скажи одне мені ,
Чи ти кохаєш ще чи ні?
Признання
© Copyright: Яна Гадар, 2018
Свидетельство о публикации №118121600721
Свидетельство о публикации №118121600721
Рецензии