Грiю в долонях раух

Грію в долонях раух… Цей кришталевий дим –
Відгук забутих взаємин, одразу і втішний, й гіркий.
П’янка прохолода кварцу, жаль неминучих рим,
Лезо сколу кристалу, що крає мої сторінки…

І казка оця – прозора й сумна, ніби димчастий кварц,
Мов всі сюжети історій і п’єс, що писав мудрий Шварц,
Мов море, що точно знає, що наша вічність – лиш мить,
Мов почуття, що так крає, мов серце, що так щемить...

15.12.18


Рецензии