Буває так тихо і особливо під ранок,
і чую, що краплі із крану течуть,
і миші шерхочуть, і гноми, як п’яні
співають, і тиші ламкої дзвіночки цвітуть
в засіках з смарагдами разом,
і стукає в скла жебраки ген дощі,
і вітер блукає в пітьмі, і щоразу
ридає ридма в безпритульні гаї,
і ходики цокають попри байдуже,
відводять хвилини попарно у прах,
і каркає ворон, - "Нiколи!" під вікнами тужить,
і будить в душі несвідомий той страх.
Nevermore
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №118121503915
Свидетельство о публикации №118121503915
Рецензии