Умiння домовлятись. Одеськi усмiшки

   Захаращена усілякими бебехами одеська квартира. На кухні, пропахлій уже з’їденим форшмаком*, чаювали давні приятелі Ізя та Сеня.
   Запашний чай, хрусткий батон, абрикосове варення та приємні спогади про минулі студентські пригоди, а найбільше, звичайна одеська мулька*, так їх захопили, що чоловіки і не помітили, як за вікном опустилась у тісний одеський дворик південна ніч, огорнувши усе навколо  м’якою, чорною ковдрою.
   –Ой вей, Сеню!  Уже до біса пізно!
Як доберешся додому? – стривожився Ізя, – Якщо нападуть мазурики*, волай щосили «гвалт! «, – радив він.
   –Перестань сказать! Чи я тобі поц*? Я кожного узую*! Один в Одесі! – оптимістично посміхнувся Сеня, –Подай краще мій лапсердак!
   «Ну й мудозвон!» – подумав Ізя.
   Розпрощавшись із товаришем, Сеня вийшов у тьмяно освітлений під’їзд, переклав товстеньку пачку грошей у таємну кишеньку, хитро прилаштовану до нижньої білизни.
«Фартова ничка!» – задоволено подумав Сеня і сміливо рушив у темряву двору.
Та не встиг пройти і десятка кроків, як раптом якийсь «муркет»*наскочив на нього, наче  дідько  із табакерки.
   –Ша, локш*! Гони башлі* і не трепихайся, бо сурло набуцкаю*! – прохрипів низький голос.
    Та незворушний Сеня на цю загрозу лагідно мовив:
    –А, зохен вей*! Я таки не проти бути Вами пограбованим, але, на жаль, не маю при собі жодного налічману»! Тож, домовимося, що я буду Вашим вічним боржником! Аля-улю*?
    Повернувся додому Сеня задоволеним, хоча  сурло йому таки набуцкали, зате грошики усі були ціленькі!

Примітка від автора:

Короткий словник одеської лексики:
*Бебехи                речі
*Форшмак                закуска їз оселедця, булкии, часнику та інш.
*Ой, вей!                емоційний вигук
*Мулька                брехня
*Мазурики                розбійники, криміналітет
*Гвалт!                Рятуйте!
*Лапсердак                напівпальто
*Поц                дурень
*Взути                обдурити
*Мудозвон                тріпло
*Муркет                огрядний чоловік
*Локш                лох
*Сурло надуцкати           набити морду
*Аля-улю                пока

2018