ВВВ-20 В дчуття власно важливост

Ой, від рук відбились діти,
Як бурян, що при дорозі,
Зацвітали горецвітом,
В наркотичнім передозі.

Що тут вдієш - опустіли
Їхні душі без пристанища,
Наче лялька, брудне тіло, -
Знайдене на сміттєзвалищі.

Нема діла - до дитини
Ні батькам, ані друзякам,
Бо дитині тій година -
До четвертого десятку.

Розуму - узяти ложку,
Й самостійно сісти їсти,
Вміти застебнуть застьожку,
Й на горшок великий сісти.

Усе інше - не важливе,
Для дитя - божого дару,
Тільки б здоровеньке жило,
Усе інше дасться даром.

Та для дару не знайшлося
Вільних і мязистих рук,
Щоб збирали в купу кості -
Й вимивали з тіла бруд.

Щоб при першому дзвінкові
Власні кидали потреби -
І в кімнату іграшкову
Опускали місяць з неба.

Хіба має дар - від бога
Вікових обмежень термін,
То чому тоді тривога -
Не псує батьківські нерви.

Він такий же в свої сорок -
Як і в шість - біжить на ручки,
Тільки щось терзає сором,
Бо малюк - доживсь до ручки.