Зітхає ніч, та позіхають зірки,
Зійшла зоря, сховалася між гір.
Роки мої: солодкі ви і гіркі.
З вузької доріжки розстелилися вшир.
Вже з немовлят повиросли онуки.
До правнуків хоча б ще дожити.
Де ти хатинка, що білили руки?
Стежки життя - куди ви біжите?
Де ти моя улюблена матуся,
Що колихала з ніжністю мене?
Я не доїду, вже не повернуся.
На жаль, тебе мені час більш не поверне...
На жаль...
© Copyright: Ивченко Светлана Владимировна, 2018
Свидетельство о публикации №118121402238
Свидетельство о публикации №118121402238
Рецензии
День Добрый, Светлана!
Гарнi рядки! Позволю себе немного пошутить:
Роки моi: солодкi ви та гiркi,
Куди ж вас дме рiднiciнькi у шир?
Светлана, слово ХОЧА с "А" ( у Вас ХОЧя ).
И поставьте вопросительные знаки в двух последних строках второй строфы.
З щiрой повагой,
Владимир Кусков 06.12.2020 13:34 • Заявить о нарушении
Гарнi рядки! Позволю себе немного пошутить:
Роки моi: солодкi ви та гiркi,
Куди ж вас дме рiднiciнькi у шир?
Светлана, слово ХОЧА с "А" ( у Вас ХОЧя ).
И поставьте вопросительные знаки в двух последних строках второй строфы.
З щiрой повагой,
Владимир Кусков 06.12.2020 13:34 • Заявить о нарушении
Спасибо, Владимир, за замечания и шутку:) Это моё первое стихотворение на рідній мові. А всего их два... И вообще большая случайность, вряд ли будут ещё.
Ивченко Светлана Владимировна 07.12.2020 08:37 Заявить о нарушении
Ивченко Светлана Владимировна 07.12.2020 08:37 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.