Ти красивий й такий недосяжний,
Відгороджений болем нестерпним,
Що гуде в грудях довго, протяжно,
Наче поїзд, який не поверне.
Залишаєш в долонях, як спогад,
Теплоту, яка може зігріти.
Залишаєш промовчені здогади -
Й безліч приводів, щоб поздвонити.
Йшла б до тебе в полон добровільно,
Бо тепліших немає полонів,
Але серце тремтить божевільно -
Тягнучи геть за ствердні кордони.
Ти далекий, хоча майже поряд -
Лише руку протягнеш - й торкнешся,
Але знову кругами обходжу,
Наче ти в недосяжності серця.
Я тримаюсь за кожну можливість
Повернутись - до свого кубельця,
Де кохаєш ти так бережливо,
Боячись, що любов розібється.
Але також, кохаючи з острахом,
Ти, можливо, подалі обходиш
Дорогу і обманливу постать,
Що шука для повернень нагоди.
Хто для мене ти, хто я для тебе,
Не знаходжу для точності слова,
Просто хочу, щоб хтось за потреби -
Відповів на дзвінок телефонний.
Красивий-29
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121304321
Свидетельство о публикации №118121304321
Рецензии