Блискавицi серця lxxviii, мандруючи по безнебессю

1.
коли відштовхуватись
годі
нема ні сили
ні землі
а маяки
вже порозводять
дзигасті
погляди свої
я вигублю в собі
тяжіння
яке тримає
світ
за дах
відчую
в серці
потепління
і розлечуся
по світах

2.
мандруючи
по безнебессю
ночуючи
де день впаде
в обіми
гамівного
плеса
де сон
спливає
де-не-де
я
впізнаватиму
по мінах
об’єми
намірів
і душ
і де
ще теплі
серця стіни
а де
приборкано
біду

3.
зустріти
те
де сни навиліт
по роги місяця
мандраж
де замерзають
часу
хвилі
в полоні піраміднім
ра
плете собі
на ранок
плани
кого покласти
в саркофаг
чи натесати
для паланок
із тису
списів
не лафа
для бранця
розкладати мойру
на вічність
хвилі
нанівець
йому б
піднятися угору
пришити
казочці
кінець

4.
у казки
надкрутий промоутер
здається
перший на селі
у нього
повний рот
роботи
а ще
римується
на ...лі
вона
і плаче
і сміється
ну просто
в серце
криголам
чи пишногрудий
міні-п’єцик
для всіх
для кого
слово
лань
і зачарована
у себе
себе
за правду
видає
ой вже не те
колишнє небо
те ті
висоти
і об’єм

4.
гора
з горою
не зійшлися
нема
в галактик
молока
общипуй небо
та не злися
що день
продався
з молотка
що ти
не в такт
підносив руки
коли питали
за ціну
ну що ж
ховай тепер
від круків
на серці
світла борозну

5.
в кишені фіга
кутик рота
мов штору
підняли
в кінцях
а очі
скорострілі
дзоти
і ніби
ти
а може
цвях
а може
я
такий
далекий
від перебільшення
чуток
яких
сороки
чи лелеки
поклали
на поріг думок
а може
ти
не мала
бога
чи не боялася
його
бо
твій тріумф
моя знемога
забутий потягом
вагон

6.
цей стрим не стри
добротна дірка
дев’ятий вал
без крапки
‘і’
для нього
виділив комірку
де ставив
спогади свої
немов
картинами
на продаж
до перших півнів
вернісаж
мені
забракло там
проходу
де з акварелі
небеса

12 Грудня, 2018