ДОЛЯ

О як би зміг я повернути
Ту світлу мить з мого життя.
Дитинство,босоноге та почуте
І мрії,кануті у забуття.

Як мами руки доторкались
До мене,кануло як дим.
І як це все зі мною сталось,
Де я де мамо,де ж мій дім.

Хоч трохи б сили,боже правий
Як там десь в давній давнині
Коли приснився сон кривавий,
Я маму кликав увісні.

І стон цей,мамо,на всі груди,
Може почуе та прийде
Я в полі,звідки та откуда.
Скажіть будь ласка,де я де.

Не чую тіло,ноги,руки,
Не маю голос,бо захрип.
І мамо,десь шиплячі звуки
Промовив,крикнути не зміг.

Війна,на що вона потрібна
З’явився бог,я десь в раю.
Суд,страшно трохи десь обидно
Я весь поранений стою.

Та не стою,лежу у полі,
Благаю мамо,поможи.
Та розумію що в неволі
Я вже у смерті,тане жизнь.

Доба минула,сили тають,
Поворушитись вже не змог.
Гукаю маму та питаю,
Ну де ти,де ти,де ти Бог.

Сльоза у мами покатилась
В далекім,ріднїм тїм краю
І все,життя вже зупинилось,
Проживши долю не свою.

Та разум діє,разум баче,
чому пішов у забуття
За тяжкий гріх,бо Бог се бачив
Як я згубив людське життя.

        11квітня2017р.