Випендрьож із випендрьожі
Серед білого дня й ночі,
Хто посміє на вельможу -
Щось сказати прямо в очі.
Привселюдно попускає
Тих - що й так живуть убого,
Бо за ним стіною зграя -
Вилупків і бандерлогів.
Покрасується - на фоні
Недобитків і калік,
Вони й так - як безборонні,
Коротають тихо вік.
Повипендрюється сміло
Перед стадом диких кіз,
Хоч вони і очманіли -
Та не бють наперевіс.
Спиною - почувши захист
З боку сильних цього світу,
Посилає усіх на хер,
Мітить сциками під хвіртку.
Територій його впливу -
Більше, ніж у мафіозі,
Роздувається поштиво -
Пригинає голомозих.
Нема в красеня - і думки,
Що його свої ж надули,
Щоб в хвилину слушну здути,
Дуло всунувши у дупу.
Знов випендрюється - новий,
Ще не нюхавши лайна.
Хай пся крев ще поговорить -
Поки наживе майна.
Красивий-21
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121204164
Свидетельство о публикации №118121204164
Рецензии