Нема вороття...

Напевно вже немає вороття.
Там де були сади - засипав попіл.
І канув мир народу в небуття -
Мого народу, що розбитий навпіл.

Вже не важливо більш чия біда,
І в очі перестали зазирати.
Собі чужими стали всі - хіба,
Не ворожнечу нам внесли до хати?

Чому на брата брат? Іде війна.
Чому є ті, що ворогам "стелили",
І ті, кого с корінням вирива,
Спотворена брехнею, люта сила?

Усе минеться...
            І мине війна...
І хто є хто, одразу стане видно.
На кого ляже за це все вина?
Чи так повинно було жити гідно?

август 2018.

(изображение со страниц интернета...)


Рецензии