Ти від мене мене захищаєш,
Щоб не думала про самогубство,
Та щодень мене знову втрачаєш,
В фантазійній, привабливій згубі.
Я тікаю - подалі - в безодню
В глибину своїх вражень життєвих,
Я живу, у минулому, згодна,
Поміняти його на теперішнє.
З варіантів, яким не бувати,
Вибираю найкращі з можливих,
Проживаю - аби поміняти,
Хід життя у його перспективі.
Пригадаю помилки й невдачі,
Що не виправить в чорновику,
Вони стали важливі і значимі -
Як вода - на сухому піску.
Назагал віддаю свою думку,
Щоб наситились нею удосталь,
Бо, мабуть, не бува порятунку,
Від общинної давньої злості.
Кожен день - я прокручую заново,
Убиваючи геть - до останку,
І думки - копошаться тарганами,
Не даючи почати спочатку.
Захищаєш мене від майбутнього,
У яке не потраплю - ніколи...
Бо живу, як живе самогубиця,
Що нічого не бачить довкола.
ВВВ-19 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121106896
Свидетельство о публикации №118121106896
Рецензии