Найгiршi вiршi - де та мерзота

Суметь воспеть смерть оккупанта — на это мало лишь таланта
Щорік, вже п*ятий рік, доточую поріг: по сусідський би ріг, та берІг; й ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

кожен постріл, кожен зрив:
смерті сіяв, ями рив;
падав з небом в землю...
як?  й що??  відокремлю???

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

чорно в полі долі:
вороннЯ обсІло!
мало вдома волі,
нашої вкортіло!

упирям, упитись,
конче треба крові??
а своєю вмитись,
залягти де в рові??

доки й перетліти:
в чорнозем; на совість!!!
"міром" війн й не бздіти!!!
й крапка на всю повість               



 


Рецензии