Я знаю, ти мене оберігаєш,
Бо майже кожну нiч приходиш в снах.
Ти, сподіваюсь, добре себе маєш,
На тих, таких далеких небесах.
О, як менi тебе не вистачає,
Твого тепла, твоєї доброти!
Але я дуже чiтко вiдчуваю,
Як ти за мною стежиш з висоти.
Так соромно i сумно, як згадаю,
Що мало придiлила я хвилин
Тобi, моя бабуся. Не вертає
Життя нам час, - в нього нестриний плин.
Пробач менi... Всi-всi життєвi грози
Пусте у порiвняннi з небуттям.
Крiм тебе хто осушить мої сльози?
До кого йти з невчасним каяттям?
Як жити, як боротися iз болем?
Як не розтратить часу задарма,
Якщо не подiлитись вже с тобою,
Якщо твоїх обiймiв вже нема?
Життя людське доволi дивне дiло -
Здається можна встигнути усе...
Даруйте рiдним час. Щоб не болiло,
Коли їх душi в вирiй унесе...
Наталi Амар
Бабуся
© Copyright: Натали Амар, 2018
Свидетельство о публикации №118121006492
Свидетельство о публикации №118121006492
Рецензии