Мати й дочка - як дві каплі
Наче схожі - та не зовсім,
Наче крапля із грааля,
Й крапля у дощову осінь.
Як краплина - із олії,
Вже десятого віджиму,
І краплина - що радіє
Спразі чистій, невтолимій.
Як краплина - з океану,
Й крапля із гірської річки,
Одна тоне у обмані,
Інша вірить у потічки.
Хоча матері здається -
Що краплини рівноцінні,
Віддзеркалені на скельці,
В миготливому тремтінні.
Та дочка - не пригадає,
Щоб знайшла якийсь звязок
Між краплиною з Дунаю,
І нервовістю бризок.
Мати - прагне повторитись -
В іншій краплі-близнюку,
А дочка хоче пожити,
Не втонувши в друшляку.
Мати хоче з безліч крапель,
З намистин - зробити буси,
А дочка збагнула вартість
Королівської спокуси.
Мати й дочка - як дві краплі,
Та такі, по суті різні,
Їм би разом не потрапить -
У один котел залізний.
Красива-17
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120907066
Свидетельство о публикации №118120907066
Рецензии