Ти красива - як серед пустелі,
Одинокий й жаданий оазис,
Як міраж, неземний, акварельний,
В який віриш без сумнівів, зразу.
Ти красива - як знак порятунку,
За який ухватитись не пізно,
Як за слово старої чаклунки,
Що вбиває, жалкуючи слізно.
Ти красива - як кинутий кусень
Зачерствілого чорного хліба,
У який, як не віриш, то мусиш,
Щоб не вмерти безславно й безслідно.
Ти красива - неначе наживка,
Що чекає утішений розум,
Віддаючи себе по обривках,
В сотнях текстів безликої прози.
Ти, звичайно, найкраща - з можливих,
Бо остання, неначе надія.
Ти занадто серйозна й важлива,
Хоч смієшся з легкої затії.
Ти, звичайно, найліпша з майбутніх,
Бо без тебе - нічого не буде,
Ти залишишся як незабутня,
Якщо ніжно й натхненно не згубиш.
Красива-16
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120906264
Свидетельство о публикации №118120906264
Рецензии