В світі власних красивих ілюзій,
Що виманюють з сірості буднів,
Так безпечно - як в замкнутім крузі,
Так красиво - як в сітях облуди.
Поринаєш туди - з головою,
Геть забувши про гідне снування,
Наче відьма, змітаєш мітлою
Усі спогади, сміття реалій.
Усі згадки про себе - колишню,
Викидаєш в відро для сміття,
Віддаєшся оманливій тиші -
Із якої гірке вороття.
Віддаєшся велінню фантазії,
Що зринає вигадливим ликом,
Кожен день - безкінечність оказій,
Щоб прожити його - невидимкою.
Приміряєш незіграні ролі,
Щоб прожити за інших людей
І відкинуті плетива долі -
Оживляєш в пилу епопей.
Повертаєшся - хоч на хвилину,
А здається - на безміри літ,
Не впізнавши у дзеркалі жінку,
Що забула за власний політ.
Красива-15
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120905722
Свидетельство о публикации №118120905722
Рецензии