Моє слово - не цеглина,
А підмурок із бетону,
На нім держиться - будинок,
Як на праведнім законі.
Я сказав - й так має бути,
А інакше не буває.
Моє слово - міцно скуте,
На нім світ себе тримає.
В слові сила - що доходить
Не до всіх і не відразу,
Тож доводиться доводити
Силу слова - раз за разом.
Кому скажу, кому гаркну,
А кому на вухо крикну,
Після випитої чарки,
Лине слово грізним риком.
Та коли переконання
Не доходять з напівслова, -
Хоч не хочу - йду на крайність,
Моє слово - не полова.
Смислом втраплю в саме око
І підкреслю напівжиром,
Як чорнилом, ненароком
Явить слово свою силу.
ВВВ-6 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120606888
Свидетельство о публикации №118120606888
Рецензии