Батя строгий і поважний,
Не тому, що має клепку,
Просто так ляща відважить -
Що й розумний зніме кепку.
Кулаком по столу гупне -
Задрижать від страху стіни,
Задзвенить сервіз на кухні -
Підірвавши дисципліну.
Батя - стукне, тумба трісне,
Від удару зломить ніжку.
Й чорно-білий телевізор
Від переляку - засніжить.
Батя крикне - що й надворі,
Горобці затихнуть лячно,
А розгублені ворони -
Каркатимуть в спину вдячно
Він - страшний не тільки в гніві,
А й коли удень хропить,
Мурашва біжить по шкірі,
І земля в ногах дрижить.
Батя правий - уже з того,
Що тримає в кулаку,
І малого, і старого,
І всіх фріців на кутку.
У його авторитеті -
Переконаний сам бог,
Бо в шкафу - лежать скелети,
Непоправних перемог.
ВВВ-5 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120408798
Свидетельство о публикации №118120408798
Рецензии