3 декабря 2018 год

3 грудня 2018 року на 85 році життя помер український сучасний поет
Микола Дмитрович Кондратенко.
Світла йому пам’ять.
КОНДРАТЕНКО Микола Дмитрович (24. 04. 1934, с. Вищий Булатець Лубенського р-ну, нині Полтавська обл.) – письменник, перекладач. Міжнародна літературна премія ім. О. Фадєєва (2007), літературна премія ім. К. Симонова (2009; обидві – РФ), обл. літ.мист. премія ім. В. Малика (2010). Чл. НСПУ (1998). Закінчив Грузинський політехнічний інститут (Тбілісі, 1971). Дебютував 1957 у газеті «Уфимский железнодорожник». Працював 1956–94 інженером на будовах залізниць у РФ, Грузії, Україні. Переклав з російської мови поему «Руслан і Людмила» О. Пушкіна (Львів, 2003), вірш казку «Про трьох братів-місяців» (Стрий, 2006), повість «Фатіма» К. Хетагурова (Львів, 2007). Видав збірку перекладів російських класиків – «У вирій осінь відліта» (2006), «Дух медовий листя» (2009; обидва – Львів). Здійснив переспіви сучасною українською мовою «Слова о полку Ігоревім» (2005), «Повчання Володимира Мономаха» (2006; обидва – Львів). Автор драми для дітей «Одвічний поєдинок» (Стрий, 2009) та вірші оповіді «Що в нашого Омелечка» (Львів, 2010). Із дружиною Г. Кондратенко написав роман «Коли були ми молодими» (Стрий, 2012) – про тяжку працю будівельників на теренах колишнього СРСР. У творчості Кондратенко відображає особливості народного життя, порушує морально-етичні проблеми, стверджує перемогу добра над злом. У доробку – вінок сонетів про Т. Шевченка «Нездоланний», ліричні медитації, літературні легенди та балади, пісні, поеми, загадки, скоромовки. Деякі вірші Кондратенко перекладено російською, італійською мовами.
Твори.: Крізь літа. Львів, 1992; Чим серце переповнилось. Львів, 1994; На гостині у циклопа. Львів, 1994; Моєї осені зірки. Львів, 1996; Душі осіннє суголосся. Стрий, 2001; Про царівну-берізку. Стрий, 2001; Життя та пригоди Святого Миколая: Поема. Львів, 2002; І кожна буквочка хвалилась. Львів, 2003; Поля мого ужинок. Стрий, 2004; Про Луку та залізного Вовка. Стрий, 2005; Чоловічі сповіді: Вибране. Львів, 2009.
Література.: Нестерчук М. Осінній вернісаж поета // Дзвін. 1997. № 9; Шалата М. Супроти обставин // Літературна Україна. 2004, 8 липня.

М. Й. Шалата

***

Микола Кондратенко

Тебе нема

Охопить серце порожнеча,
Мов поле вибілить зима.
І день кричить, волає вечір,
Голосить ніч: " Тебе нема! "

Не дивиться зірок очима
Байдуже небо - лиш пітьма.
Надії двері хто відчинить?
Тебе нема, тебе нема!

Тебе нема. Мій біль не тане,
І час печалі не зніма.
І стисну голову руками:
"Тебе нема, тебе нема!"

***

В груди застонет жар сердечный,
В глазах померкнет белый свет,
И плачет день, рыдает вечер,
Взывает ночь: «Тебя уж нет!»

И не заблещут звезды роем,
Во тьму,  как будто мир одет,
Надежды двери кто откроет? -
«Тебя уж нет, тебя уж нет»

Тебя уж нет. Сильней все пламень,
Не лечит время грусти лет,
Все тяжелей печали камень,
«Тебя уж нет, тебя уж нет»

Перевод с украинского языка Павел Сало