Від набридливих вслід запитань,
Від облич, що занадто приїлись -
Я загублюсь в вокзалах чекань,
Що квитками в руках причаїлись.
Поміняю такий звичний дім -
І ключі поміняю від нього,
І насмішку - у хутрі рудім,
Поміняю на наглість балонову.
Скрип тролейбуса і свист метро,
Що лунає - впізнавши знайому,
Поміняю на легкість авто -
І таксі, що підкине додому.
Блиск від лампочок у супермаркеті -
Поміняю на спокій півтіні,
Ряд прозорих і пяних стаканів
На приємну розмяклість мартіні.
Бруд асфальту - на мокру бруківку,
І яскраво-зелений газон,
Диск - на чорну затерту платівку,
І погоду у демі-сезон.
Фамільярність й безликість облич
Поміняю на їхню відсутність,
А бездумність вітань, які зичать -
Тепла й радості - на морок сутіні.
Заховаюсь подалі від дня -
І від ночі в порожньому погляді,
Щоб було мене мало здаля -
І зблизька іще менше - як в здогаді.
Ховайся-37
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118120305921
Свидетельство о публикации №118120305921
Рецензии