Стояла я i слухала весну
Весна менi багато говорила,
Розвiяла печаль мою сумну,
Вiд холоду мене теплом укрила.
Казала - свiтло розжене пiтьму,
i що любов розправить мої крила.
Стояла я i слухала весну
Весна менi ще довго говорила.
Вона казала треба далi жити,
i якщо впав, - вставать i знову йти,
Що треба кожну мить життя цiнити,
i вiдкривать усе новi свiти.
Стояла я i слухала весну
Весна менi багато говорила,
Розвiяла печаль мою сумну
Й наповнила життя мого вiтрила.
*
цей вірш був натхненний
одноіменним віршем Лесі Українки.
Стояла я i слухала весну
© Copyright: Михаил Золотоверх, 2018
Свидетельство о публикации №118120300541
Свидетельство о публикации №118120300541
Рецензии
