Здається, що кохання близько,
Взаємне, сповнене пригод,
Що змусить серце битись різко,
Але без болю, без турбот.
І стану я легка й весела,
Мій сміх стрибатиме весь час,
Співатиму, мов той корелла,
Дурні мотиви, всі про нас.
Тоді навчуся жити просто,
Без філософії буття.
Не зазиратиму на пошту,
Чекаючи твого листа.
І не вбиватиму свій мозок
Думками "може", " все ж", "якби",
Закінчу я цю марну прозу,
Що в'ється, мов гілля верби.
І перекинуся на вірші,
Бо ж рима - символ чистоти.
Лиш серце битиметься більше,
Бо з болем мріє про листи.
Predicament
© Copyright: Алиса Швидько, 2018
Свидетельство о публикации №118120106430
Свидетельство о публикации №118120106430
Рецензии