Татарка Майя диптих

Я будую на піску фортеці:
Тут ось башти, неприступний вал,
Мінарети, щоб були в безпеці -
І Аллах їх всіх оберігав.
 
Галасливе воїнство дитяче
З черепашок у морській воді
Робить талісмани, справжні наче,
Щоб засмаглій продавать юрбі.
 
І коли за обрій день сідає,
Тонуть крики чайок в глибині,
Я вертаюсь, де татарка Майя.
Пожильців годує в чайхані.
 
Їй здається, що кінця немає,
Тим, хто мешка в іншій стороні.
І проміння втомлено згасає
На руках, обличчі і вбранні.

2.

Історіє, ми всі перед тобою,
Крок кожного ти пізнаєш здаля
У нетрях сірих міст, на полі болю,
Де з кров'ю густо змішана земля.

Де плоть безжально ріжуть ятагани,
І не схиляють бранці голови.
Де пломеніють неба рвані рани,
А місяць в небі - дригом догори.

Де снять віками сірі кримські гори
Про мир та спокій у ранковій млі.
А Майя чула в пінних хвилях моря:
Цей берег, скелі, сонце не її.

Це не твоє - не добирали літер
Зі Сходу зайди. Кримські байстрюки
Повторювали.  Сунув дощ та вітер.
І це, здавалось, буде на віки.

Коли Гірея славного нащадок
В теплушці забував своє ім’я,
Здавалось, не вернути ханський спадок,
Не загнуздать татарського коня.

І знов в надії небо променіло,
У мареві виднівся рідний дах.
А потім хвиля підрізала крила,
Вкривав густий туман Муравський шлях.

І Майя жде на березі незмінно,
Коли туман поглине сірі дні.
І промінь сонця біля ніг уклінно
Лишить цілунок на її вбранні.