Сьогодні небо ніби плаче,
земля намокла від дощів,
а я живу мов пес бродячий
нічого зранку ще не їв.
Холодна осінь дошкуляє,
а скоро прийде вже зима,
ніхто про нас давно не дбає
не знаю,в чім моя вина.
Немає палива на зиму,
зараз на все небесні ціни,
вже з димаря не видно диму,
а я в житті чекаю зміни.
Ніхто не думає про старість
яка до них також прийде,
кому вона така дісталась,
в яку державу нас веде.
Покинуті на призволяще
похилі люди та каліки,
а я покращення не бачу
як доживати свого віку.
Я б написав вам про городи,
про редьку , моркву та салати,
лише боюсь, що б не нашкодив
своїм письмом вашій роботі.
Тож вибачайте за колючки,
які хапаємо руками,
а поруч з нами пелюсточки
які нас ваблять кольорами,
які хапаємо руками,
а поруч з ними пелюсточки
які нас ваблять колоьорами.
.,
Укр. Небо плаче
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112909541
Свидетельство о публикации №118112909541
Рецензии