Я ховаюсь за книжними фразами,
Трясучи цепом жовтих цитат,
І гарчу - боячись шляховказів,
Що виводять за звичний квадрат.
Будка збита надійними цвяхами,
Із підстилкою переконань.
В порівнянні з такими ж собаками -
Мій ошийник - не зносить благань.
Захлинаюсь в скаженому гавкоті,
Як почую прискорений крок,
Цеп натягую, тільки побачу,
Крадія своїх власних думок.
Закипаю під променем сонця -
І скавчу, обливаючись потом.
Дим із вух - як ознака масонства,
Переконує всіх ідіотів.
Я ховаюсь за мудрістю предків,
За достойне й хвалебне служіння.
Але слинюсь на срібну монетку,
Яка котиться як провидіння.
І за кістку - готовий скавчати,
І тягнути нелегкий свій будень,
Бо родився - звичайним собакою,
Що нічого й не знав, окрім буди.
Ховайся-35
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112908236
Свидетельство о публикации №118112908236
Рецензии