Як мені хочеться додому
в моє знедолене село,
я не кажу про це нікому
дитинство де моє пройшло.
Мене ніхто не зрозумііє
і не повірить в ці слова,
а я втрачаю вже надію
яка весь час в мені була.
Село зрівнялося з землею
його немов там не було,
а я за ним так вболіваю
воно в душі весь час жило.
Пройшли роки, села немає
а на вершині мак цвіте,
який все літо червоніє
а поруч з ним чебрець росте.
Укр. Як мен1 хочеться додому
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112907560
Свидетельство о публикации №118112907560
Рецензии