Я на картах затертого міста
Намагаюсь вгадати не долю -
А адресу своєї нічліжки,
Що для більшості названа домом.
Пальцем тикаю в різні адреси,
Сподіваючись, що навмання -
Може з тисяч разочок підвезти,
Й повернути на рейки життя.
Вибираю маршрути наосліп,
Й віддаюся - примхливості вдачі,
Сам для себе - собака піддослідна,
Сам собі - поліцейський лежачий.
Дзвоню в двері черговій гостині -
Й усміхаюсь - аби упізнали,
Та не вірять мені, як хлопчині,
Чи вдають, що ніколи не знали.
Знову двері, скрипучий характер
Й здивування слизьких бігудів.
Я звіряю, як лисий бухгалтер -
Номери та відбитки слідів.
Ані вулиці, ані будинку,
Не спроможен знайти, як на зло,
І чіпляюсь, як за соломинку -
На відкритість дверей у СІЗО.
Бо не тільки на картах - гадаю -
А на прізвищах та іменах.
Пальцем тикаю - поки згадаю,
По яких - я живу пашпортах.
Таро-5
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112907531
Свидетельство о публикации №118112907531
Рецензии