Провінційний пригладивши норов,
Заспокоївшись серед юрби -
Утискаєш безлику покору,
В тісних вуличок сперті вузли.
Вибираєшся з зашморгу - ліній,
Й електричних цупких проводів,
Як дитина - у іграх житійних
Намагаєшся йти по воді.
Відбираєш останнє повітря -
Свіжим вдихом наповнюєш груди,
Серед вулиць крислатого віття -
Ждеш, як сміхом уста заквітують.
Заблукав - там, де вчора проходив
По знайомим, здавалось, місцям.
В лабіринтах вузьких переходів -
Потонув у турботах містян.
Хто я, де я - тривожаться очі,
І шукають себе у юрбі,
Заховавсь, та знайтись нема мочі,
В незнанні й сороміцькій ганьбі.
Відкривається книгами думка
В чудернацьких сплетених звязках,
Та вона вислизає - пустункою,
Не відбившись в порожніх мізках.
Провінційний залишивши спокій -
Де так ясно і все зрозуміло...
Загубився - і знайшовсь через роки,
Безпорадним, старим й неумілим.
Ховайся-34
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112907275
Свидетельство о публикации №118112907275
Рецензии