Ховайся-33

Краси твоєї - диво дивне,
Що засліпляє, наче сонце,
Метеликом розпустить крила,
Стару лишивши оболонку.
Краси твоєї спалах щастя,
І кольору, що ріже око,
Воно окрилене, зірчасте,
Покинуло старий свій кокон.
Краси твоєї - світосяйність
Й безмежне відчуття польоту,
Яскравокрила незвичайність,
Що майоріла над болотом.

Будь Богом - засвіти над нами,
Як диво-дивнеє явись,
А ми сачком тебе спіймаєм,
І шпилькою - проткнемо вись.
За склом розрівнюючи крила,
Ми подивуємось розмаху,
Й вершинам, котрі не скорились,
Маленькій і леткій комасі.

Краси твоєї невмирущість,
І молодильна перемога,
Сердечних поривань минущість,
Відроджена, неначе Богом.
Ласкавість шкіри шовковиста -
І доторки граційних рук,
Осліплюють людей навмисне,
Аби не знали, що помруть.
Безмежність, зловлена в долоні,
Й повторена у кожнім русі,
Захоплює, як у полоні,
Не давши впасти у розпуці.

Будь Богом - засвіти над нами,
Як первозданна дивина,
Ми заготовили вже камінь -
Щоби узріть, чия вина.
Ми перервали життєствердність,
У зародку - щоб вберегтись
Він неправдивої химерності,
Що, наче хрест, лома хребти.