Красивий-16

Наречений й наречена -
Такі гарні, як ляльки.
Він як Кен, в гівно вмочений,
Як усі чоловіки.
А вона красуня-Барбі,
І очей не відірвеш,
Як від судженого скарбу,
Що й з лупою не знайдеш.

Він - статечний, як годиться
Держить марку крутизни.
І вона, немов цариця -
З шиком-блиском новизни.
Бо ляльки вони - не просто,
А найвищого гатунку,
На весіллі - круті гості,
І маєтки - у дарунки.

Згодом лялька Кен узріла,
Що живе, неначе з Барбі.
Руки, ноги гнути вміє,
А із рештою - незграбна.
Став вправляти ляльці мозок,
Щоб пихтіла, як дрезина,
Й гнулася в незвичні пози,
Наче лялька із резини.

Ну, а Барбі - та ще штучка,
Подивись, каже, на себе,
В тебе мозок також штучний,
Як в пластмасового Кена.
А якщо - предявиш доказ,
І розібєш собі череп.
Припускаю, хоч жорстоко,
Що там пусто, як в печері

Кен і Барбі стали в позу,
Помінялися в гримасах,
Сперечались - в кого мозок,
А у кого - шмат пластмаси.
Але в Кена - як для ляльки -
Влучніший удар навзаєм.
Він довів, хто господарка,
А хто вдома - є хазяїн.