Чому ти такий красивий,
Й такий недосяжний, як бог,
Терпіти мені не сила -
Коли знов опинимось вдвох.
Та кажеш, що вперше побачив,
Не знаєш, й не віриш мені,
Навіщо тоді так гаряче
І палко згорав у брехні.
Чому ти такий ласкавий,
Із голосом - ніжно-шовковим,
Ти знову зявивсь на екрані -
Й доводиш мене до знемоги.
Але як зустрінемось - канеш
В юрбу, утікаючи геть,
І кинувши погляд, як камінь,
Живою лишаєш ледь-ледь.
Чому ти такий чарівний,
Приходиш до мене щоночі,
Що треба тобі від царівни,
Якої ти знати не хочеш.
Бо знову - мене уникаєш,
Як тільки тебе дожену,
Й за рогом безпечно зникаєш,
Ховаючи в комір вину.
Чому ти такий недосяжний,
Холодний, як кубик із льоду,
Хто шрами мені перевяже,
Залишені після польоту.
Чому ти не дивишся в очі,
Немов божевільній істоті,
Хіба це не ти серед ночі -
Звів з розуму невідворотньо.
Красивий-11
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112606188
Свидетельство о публикации №118112606188
Рецензии