Він красивий був - як ангел,
Що спустився із небес,
Скільки дів на нього спрагло
Задивлялись з інтересом.
То являвсь в промінні сонця -
Весь яскравий і жаданий,
Так, немов в житті збулося
Найбажаніше бажання.
То у місячнім промінні -
Залітав в думки постільні,
В його пристраснім світінням
Загорались божевільні.
То в прожекторному світлі
Простягав з екрану руки.
І дівчата - разом квітли,
Потерпаючи з розлуки.
То у спалаху - з світлини
Усміхався кожній другій,
До жіночих ласк чутливий -
І до доторків недружніх.
Тож краси його проміння
Мало ключик до сердець.
Він - був майстер повеління,
І покірний жеребець.
Але інколи в конфузі,
Як звичайна голограма,
Зізнавась, що лиш ілюзія -
За якою сохнуть дами.
Красивий-9
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112605303
Свидетельство о публикации №118112605303
Рецензии