Помру можливо серед ночі,
до ранкового сонця,
а душа ще не хоче
Залишати це серце.
Ось це серце втрачає
з кожним днем свою силу,
слабо кров протискає
у заморене тіло.
Навіть віриться страшно,
що ти світ цей втрачаєш,
бути вічним не можна,
сам про це добре знаєш.
Легко тим помирати,
хто байдужий до смерті,
хто не може вже жити
всім говорить відверто.
А мені з кожним роком,
ой, як хочеться жити,
а вона своїм боком
хоче разом дружити.
Залишати не можу
не завершені справи,
борони мене Боже
що б я час переставив.
Укр. Серед ноч1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112603267
Свидетельство о публикации №118112603267
Рецензии