Открыть окно, вдохнуть весны б.
Пусть нам и грустно - это ненадолго.
Ты первоцветам с цветом поясни,-
цвести приспичится им, может, скоро.
Снег упадет и вновь растает вскоре.
Мир мудр вокруг, но и шальной, увы.
Пусть трудно нам, и пусть грустим порою,-
весна та есть. На свете есть и мы.
Пусть наша юность плачет спиной ниц.
И пусть ей опыт будет в обороне.
А мы с тобой - всего лишь пара птиц,
летящих между солнцем и меж тьмою.
Оригинал:
Оксана Пахльовська
Розчиниш крижане вікно весни.
Нехай нам сумно, але це минеться.
Ти першим квітам колір поясни,
бо їм цвісти вже скоро заманеться.
Знов пада сніг і знову розтає.
І світ навкруг і мудрий, і безумний.
Нехай нам трудно, і нехай нам сумно, -
є ця весна.І ми на світі є.
Хай наша юність плаче горілиць.
Нехай їй досвід буде оборонцем.
А ми з тобою - тільки двоє птиць,
котрі летять між мороком і сонцем.
Оксана Пахлевская. Открыть окно, вдохнуть весны б
© Copyright: Татьяна Шамсиярова, 2018
Свидетельство о публикации №118112500961
Свидетельство о публикации №118112500961
Рецензии