Дід терпів на старість бабку,
Вона була - трохи віяна,
Не злослива, як кульбабка -
Просто трошечки замріяна.
Кажуть - що це прикрий виняток,
І вітають з довголіттям,
Але дід на печі скиглить -
Заховавшись від жахіття.
Білокоса бабка пташкою -
Відлітає із гніздечка.
То сміється, як ромашка -
То зібється із доріжечки.
А сусіди, наче дичку -
Бабку ловлять край села -
Бо із розумом граничать
Трошки краще, ніж вона.
То шукає когось в полі -
На собі рве волос сивий,
З кимось приязно говорить -
То питає, чи красива.
Дід подивиться на бабку,
Й сам із глузду ледь не зійде,
Де поділася Одарка
В незнайомці божевільній!
Але бабка тоне в безмірі
Голубих очей ласкавих -
Вона зранку зникне безвісти,
Через день загубить память.
Дід один у хаті сирій
Жде повернення напастей -
Бо як бабка рвалась в вирій -
Він - відкрив їй двері навстіж.
Терп ння-2
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112507184
Свидетельство о публикации №118112507184
Рецензии