Диявол. 05. 2014

Диявол тримає в лівій руці  моє серце,
А правою виймає твої очі.
Він приходить уночі і стоїть над нами,
Сумний і темний
І ніхто не помічає.

Він раптом починає пошепки щось говорити,
Прагнучи уваги і розуміння,
Не дає мені заснути, дотиком будить.

Говорить: « ніхто, крім мене, не вміє літати,
Ніхто не зможе так непомітно перетинати кордони,
Ніхто не вміє так уважно дивитись,
Щоби побачити зиму в твоєму серці,
Яку ти оберігаєш, ніби натільний хрестик.

Ніхто, крім мене, не розуміє твої слова,
Ніхто, крім мене, не знає, хто ти насправді,
Тільки я бачу в темряві всю твою непривабливість.
Ніхто з них не в’їжджав у ці міста,
Які проростають крізь тебе, як водорості,
Помираючи на світанку.

Тільки ми з тобою уміємо
Спати так чутливо і неспокійно.
Я міг би крізь сон відчувати тебе,
Реагувати на кожен твій рух,
Я міг би одночасно бачити сни
І охороняти твої зап’ястя.

Тільки бог може зі мною змагатись,
Тільки він може мати контраргументи,
Але бог давно помер,
Ще тоді, коли ви перестали йому молитись.»

Тому носити нам при собі свою самотність,
Ніби документ, що засвідчує свободу.
Доки диявол говорить,
Кров повільно холоне і застигає,
Зима розростається інеєм.