Вона говорить про час,
Що проходить повз нас.
Говорить про все, що ти втратив,
Про кожен упущений шанс.
Говорить мені: ти згниєш,
Без музики і без води.
Ти нікого сам не ведеш,
А тільки просиш: «веди».
Вона каже мені: обирай,
Поезія чи життя,
Наркоман-початківець
Із прискореним серцебиттям,
Жалюгідний митець,
Вставай, піднімай свій зад,
І нікого не слухай,
Не приймай ні скарг, ні порад.
А я їй кажу: на тілі в тебе
Я міг би плавити шоколад.
Вона замовкає і дихає,
Запалюючи вогні,
Синці між суглобами пальців
Не показуючи мені,
Вагаючись, чи не кинути
Мене на моїй глибині.
Зникнути
або ні.
03. 2014
© Copyright: Кристина Шакула, 2018
Свидетельство о публикации №118112506353
Свидетельство о публикации №118112506353
Рецензии