Весна. Св танок. 03. 2014

Бог помер від старості вже дуже давно,
Тому забудь про любов, її немає.

Я над скелями, на гранітному стовпі.
Весна – зграя голодних птахів,
які викльовують мені очі, розривають губи.
Весна ниє в моїх гомілках,
Вона тут зайва.
Задурює тобі голову.
Але ти все одно пам’ятай:
Нікому не можна довіряти.
Ніхто не виконує своїх обіцянок.
Ніхто не прийшов, хто обіцяв прийти.
Ніхто не залишився. Ніхто не виконав умов.
Ніхто не сказав правду тобі у відповідь.

Наша зброя іржавіє і припадає пилом,
Вчися стріляти. Вчися тамувати спрагу кров’ю.
Убивай собі тіло, висушуй, виснажуй.
Твої співрозмовники – цегляні будинки.
Вуличні пси – твоя реєстрова армія.
Ця весна тут зайва. Цілься їй в коліна, цілься в живіт,
В чутливі зап’ястя.
Чекай, чекай, поки заплаче, тоді можна перейти в наступ,
Якщо ми об’єднаємо наші зусилля,
Ми примусимо її  тікати, підбираючи за собою
Промені, квіти, листя...
Щоби вона не встигла порушити
Жорстку графіку чорних гілок,
Сувору простоту сірого неба,
Класичні ритми темних будинків і стовбурів.

Якщо посміє зупинитися – цілься в голову.

Ти винищиш всі огидні залишки,
Всі натяки на її присутність,
Це настирне тепло,
Яке розбещує тобі тіло і затуманює розум.
Убивай вагітних жінок, залишай тавро на тілах.
Убивай всіх, хто не користується презервативами.
Прийшов час повернути борг Ісусу та іншим Козерогам.
Захоплюючи автобуси, тримай водія під прицілом,
Винищуй пасажирів повільно,
Смакуючи крики і благання.
Кінчена, потопаюча нація.
Єдине, що цей народ вміє робити добре,
Це жалітися і стогнати.

Підкори вітер, і він служитиме тобі,
Тримаючись біля тебе на прив’язі.

Твоє серце таке холодне, що аж застуджує тобі легені.
Твоє волосся таке темне, що над тобою гаснуть зірки.
Прийде світанок,
Я вб’ю для тебе сонце,
Нехай догорає біля твоїх ніг.