Вже третю добу в нас вирує негода:
і вітер і дощ, з неба ллє без кінця,
колись у таку неприємну погоду
покинув колишні родинні місця.
Покинув я річку, і степ свій, і поле,
які я в дитинстві, так палко любив,
і там залишив своїх друзів та школу,
де в перший клас із радістю вступив.
Пройшли роки, там зараз нова школа,
а в школі нові учні й вчителі,
а ми колишню школу не забули,
коли були у ті роки малі.
І в иене залишилась ностальгія
за учнями, які в той час жили,
та тільки час на нас невпинно діє
який забути так і не змогли.
Укр. Згадка
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112504045
Свидетельство о публикации №118112504045
Рецензии