Як мені хочеться додому
в своє занедбане село,
та не кажу про це нікому,
дитинство там моє пройшло.
Мене ніхто не зрозуміє
і не повірить в ці слова,
а я втрачаю вже надію
яка весь час в мені була.
Село зрівнялося з зенмлею,
його неов там не було,
а я за ним так вболіваю,
воно в душі весь час жило.
Пройшли роки, села немає,
а на вершині мак цвіте,
який все літо червоніє,
а поруч з ним чебрець росте.
Укр. Тече р1чка
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112503565
Свидетельство о публикации №118112503565
Рецензии