Ця ніч припечена піти
Десь, не в історію століття, -
Туди, де тішить лихоліття
Цю тишу, повну самоти.
Там болем сповнена печаль…
Дощ розкидає краплі-сльози,
Які грудневі вже морози
Враз перетворять на кришталь.
Їх розкида по підвіконню
Холодний вітер-буревій…
Всього одна лиш ніч безсоння,
А скільки думок, Боже мій!
Безсоння
© Copyright: Валентина Комина, 2018
Свидетельство о публикации №118112409012
Свидетельство о публикации №118112409012
Рецензии