Я б сховалася поряд з тобою
У затишній просторій кімнаті,
Але нас не залишать в покої,
Ті, що хочуть подробиці знати.
Притулилася б звично - й відчула
Трепет серця, що рветься за грати,
Плин емоцій, які захлиснули,
Повернувшись, як лава із кратеру.
Хіба можна так довго терпіти,
Вулканічний напружений спокій -
Й намагатись в золі відігріти,
Своє серцебиття одиноке.
Хіба можна безмежно плекати
Віру в виверження вулкану,
Й намагатись - солодким цукатом
Повернути любов до капкану.
У мовчання занурила б спогад -
Й повернула б минуле у русло,
Де нам було по-справжньому добре,
Щоб згадати, за що я борюся.
Ти ж боїшся прискіпливих поглядів,
Й відхиляєшся від запитань,
Так, неначе не знаєш про огріхи
І про біль тогосвітніх вертань.
Може, в нас протилежні бажання,
І рівнинно розстелене ліжко,
Не чека вулканічних зізнань,
І любові, що більше не тішить.
Ховайся-29
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112405482
Свидетельство о публикации №118112405482
Рецензии