Ще здалеку видно, батькіівську садибу
там, де моя юність, дитинство пройшло,
це там, де ніколи я більше не буду
і все це в минуле, давно відійшло.
Паркан металевий, оздоблений дубом,
один на село, де родина жила,
якого мій брат встановив на садибу,
ролинне помістя,що б гарнішим було.
Такий паркан, один на все село,
оздоблений дубовиими листками,
зберіг у мене батьківське тепло
яке не забувається роками.
Коли буваю я в ріідних місцях
завжди дивлюсь на батьківську садибу,
і спогади щемливі відчуваю без кінця,
мабуть вони залишаться, допоки жити буду.
Укр. В1д1йшло
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112403202
Свидетельство о публикации №118112403202
Рецензии