Я танув спомиж хмар , дивившись лише вгору.
Так тихо й лагiдно летiла вниз сльоза.
Та вiдчував , що не поверну бiльш нiколи .
Твоi чистiшi за крышталь струмки…краса.
Таке просте але значуше слово.
Одне , котре так не люблю.
Воно солодке також трохи брудне .
Не поважаю , але з ним творю.
Не покидай мене , моя рiдненька.
Так боляче боротись , мов шаблi.
Якщо зламаюсь не пробачу...люба Ненько;
Ти памятай ,якщо I буду у пеклi.
Не розiрвуся , не змiнюся , не заплачу.
В думках своiх, що був завжди тримай
Може колись люди мене впiзнають
А ти , мене довiку памятай.
***
© Copyright: Роменская Татьяна, 2018
Свидетельство о публикации №118112308303
Свидетельство о публикации №118112308303
Рецензии