Спрут не просто є началом
І кінцем для піраміди,
Він пускає своє жало -
В серце кожної Ізіди.
В щупальцях трима фундамент,
Непохитного уставу.
Уперед проходять дами,
А позаду ті - хто править.
Тож супроти - фараона
Важко втримати поставу,
Схилені в покорі голови -
Зачекалися вистави.
Кинута в пустелі спрутом -
Вдалині від піраміди -
Знов на пройдені маршрути -
Не повернеться Ізіда.
Але біль зїдає серце,
Що втомилося в груднині
Наче щупальце на денці -
Зашкребло, ждучи примирення.
Куди підеш ти, Ізідо,
Як в пустелі лиш одна
Височіє піраміда
Інших - схованок нема.
Та Ізіда, як дитина,
Стала рахувать піщинки,
Чи прийде її година.
Й серця чуждого зупинка.
Зверху сонце - аж палає,
Сущить зморщені бархани, -
Сльози вгору підіймає
Летким мерехтливим паром.
У пустелі чорним рогом
В землю вперся фараон -
А пустеля вся довкола
Була, як армаґеддон.
Ховайся-28
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112305838
Свидетельство о публикации №118112305838
Рецензии